Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" вересня 2015 р. м.Київ К/800/64014/14

К/800/68694/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Мороз В.Ф.,

Чумаченко Т.А.,

секретар судового засідання - Загородня М.О.,

за участю представників:

позивача - Дяк Ю.М.,

відповідача - Конепуда Д.В.,

третьої особи - Літвінова М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної фінансової інспекції України та Міністерства охорони здоров'я України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року у справі за позовом Міністерства охорони здоров'я України до Державної фінансової інспекції України, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоконсалт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Біонікс ЛАБ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ювіс», Публічне акціонерне товариство «Фармстандарт-Біолік», Приватне акціонерне товариство «По виробництву інсулінів «Індар», про визнання протиправними та скасування п.п.2, 5, 9, 10 вимоги від 26 грудня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року Міністерство охорони здоров'я України звернулось з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції України, в якому просило визнати протиправними та скасувати п.п.2, 5, 9, 10 вимоги від 26 грудня 2013 року №04-14/2100.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неправомірність вказаної вимоги у оскаржуваних частинах та безпідставність висновків відповідача щодо наявності порушень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2014 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано п.5 вимоги Державної фінансової інспекції України від 26 грудня 2013 року № 04-14/2100; в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 20 листопада 2014 року, задоволено частково апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України; задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоконсалт»; задоволено апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції України; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2014 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування п.2 та в частині визнання протиправними та скасування п.5 вимоги Державної фінансової інспекції України від 26 грудня 2013 року №04-14/2100; визнано протиправним та скасовано п.2 вимоги Державної фінансової інспекції України від 26 грудня 2013 року №04-14/2100; відмовлено в задоволенні позовних вимог Міністерства охорони здоров'я України про визнання протиправним та скасування п.5 вимоги Державної фінансової інспекції України від 26 грудня 2013 року №04-14/2100; в решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2014 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду в частині скасування п.2 вимоги від 26 грудня 2013 року №04-14/2100, Державна фінансова інспекція України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в цій частині, прийняти нову постанову, якою відмовити в позовних вимогах в повному обсязі. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що письмова вимога є правомірною та законною, винесена відповідно до норм чинного законодавства.

Міністерство охорони здоров'я України також звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування п.п.9, 10 вимоги Державної фінансової інспекції України від 26 грудня 2013 року №04-14/2100 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року в частині скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2014 року в частині визнання протиправними та скасування п.5 вимоги Державної фінансової інспекції України від 26 грудня 2013 року №04-14/2100, та залишення без змін постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування п.п.9, 10 вимоги Державної фінансової інспекції України від 26 грудня 2013 року №04-14/2100, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, в іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги Державної фінансової інспекції України та Міністерства охорони здоров'я України підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 05 серпня 2011 року по 28 жовтня 2013 року (з перервою з 12 серпня 2013 року по 27 серпня 2013 року) Державною фінансовою інспекцією України проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Міністерства охорони здоров'я України за період з 01 жовтня 2011 року по 01 серпня 2013 року. За результатами перевірки 18 листопада 2013 року складено акт №04-21/212, на підставі вказаного акту ревізії відповідачем листом від 26 грудня 2013 року за вих.№ 04-14/2100 надіслано позивачу вимогу «Про усунення виявлених ревізією порушень та недоліків», згідно якої від позивача вимагається вжити заходи щодо усунення допущених порушень вимог законодавства, про що проінформувати в термін до 27 лютого 2014 року.

Міністерством охорони здоров'я Україіни оскаржуються пункти 2, 5, 9 та 10 вимоги, відповідно до яких:

- п.2 вимоги - ревізією виконання зобов'язань по договору від 30 вересня 2011 року №177/144/12.01-22, укладеного з ТОВ «Енергоконсалт» встановлено, що кошторис вартості робіт з обстеження технічного стану конструкцій горищного перекриття та покриття будівлі Міністерства по вул.Грушевського, 7 (літера «Б») в Печерському районі м.Києва складений із порушенням застосування норм СОУ Д.1.2-02495431-001:2008 «Нормативи витрат праці для визначення вартості робіт з оцінки технічного стану та експлуатаційної придатності конструкцій будівель і споруд», що призвело до завищення розрахунку вартості виконаних робіт на суму 88346,16 грн. внаслідок оплати Міністерством завищеної вартості вказаних вище робіт державному бюджету в особі Міністерства завдано збитків на загальну суму 88346,16 грн. у зв'язку з цим вимагається: відобразити дебіторську заборгованість ТОВ «Енергоконсалт» у бухгалтерському обліку Міністерства на суму 88346,16 грн.; вжити заходів щодо відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 88346,16 грн. завданої Міністерству шляхом стягнення з ТОВ «Енергоконсалт» на користь МОЗ України грошових коштів на вказану суму та перерахувати їх до Державного бюджету України, а у разі неможливості стягнення з ТОВ «Енергоконсалт» грошових коштів в сумі 88346,16 грн. вжити заходів щодо відшкодування матеріальної шкоди Державному бюджету України шляхом стягнення коштів у зазначеній сумі з осіб, які допустили дане порушення, та перерахувати їх до державного бюджету;

- п 5 вимоги - ревізією дотримання вимог чинного законодавства під час укладання та виконання договорів про поставку лікарських засобів та виробів медичного призначення встановлено, що Міністерством не проведеного належний юридичний супровід процедури укладання договорів про закупівлю з ТОВ «БІОНІКС ЛАБ» та ТОВ «Ювіс». Зокрема, у закупівельну вартість виробів медичного призначення включено суми податку на додану вартість, чим порушено вимоги п.п.197.1.27 п.197.1 ст.197 Податкового кодексу України та п.п.2 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 року №955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення», що призвело до збитків державного бюджету в особі МОЗ України на загальну суму 38848,89 грн. У зв'язку з чим вимагається: вжити заходів щодо відшкодування матеріальної шкоди завданої державному бюджету в особі Міністерства шляхом стягнення коштів у зазначеній сумі з осіб, які допустили дане порушення та перерахувати їх до державного бюджету;

- п.9 вимоги - ревізією повноти виконання умов договорів на поставку лікарських засобів та виробів медичного призначення встановлено, що Міністерством не проведено в повному обсязі претензійно-позовну роботу з ПАТ «Фармстандарт Біолік» щодо повернення попередньої оплати за непоставлені лікарські засоби та вироби медичного призначення на загальну суму 6481594,72 грн. У зв'язку з чим вимагається: провести в повному обсязі претензійно-позовну роботу щодо стягнення попередньої оплати з ПАТ «Фармстандарт Біолік» за непоставлені лікарські засоби та вироби медичного призначення відповідно до чинного законодавства;

- п.10 вимоги - ревізією повноти виконання умов договорів на поставку лікарських засобів та виробів медичного призначення встановлено, що Міністерством не проведено в повному обсязі претензійно-позовну роботу щодо стягнення сум штрафних санкцій за невиконання постачальниками умов договорів на загальну суму 7207112,82 грн., а саме: ПАТ «Фармстандарт-Біолік» у сумі 3807550,34 грн. та ПрАТ «По виробництву інсулінів «Індар» у сумі 3399562,48 грн. Вимагається провести претензійно-позовну роботу щодо стягнення сум штрафних санкцій з ПАТ «Фармстандарт-Біолік» та ПрАТ «По виробництву інсулінів «Індар» на вказану суму.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як передбачено ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011 (далі - Положення), Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Згідно п.п.4 п.4 Положення Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У п.6 Положення Держфінінспекція України встановлено, що для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п.п.7, 10, 13 ст.10 Закону України №2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право: пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, у органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки та їхній розмір (п.п.2 та 5 вимоги).

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, підстави та правильність їх обчислення перевіряє суд при розгляді справи за позовом про їх стягнення, а не в порядку визнання такої вимоги протиправною та її скасування.

Вищевказані висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-461а14, від 25 листопада 2014 року у справі №21-442а14, від 20 січня 2015 року у справах №№ 21-601а14, 21-603а14, від 27 січня 2015 року у справі №21-436а14.

Що стосується оскаржуваної вимоги в частині п.п.9, 10 відносно зобов'язання позивача провести в повному обсязі претензійно-позовну роботи відповідно до чинного законодавства зі стягнення з ПАТ «Фармстандарт-Біолік» попередньої оплати за непоставлені лікарські засоби та вироби медичного призначення та стягнення з ПАТ «Фармстандарт-Біолік» та ПрАТ «По виробництву інсулінів «Індар» сум штрафних санкцій за невиконання умов договорів про поставку лікарських засобів та виробів медичного призначення, то, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо невжиття позивачем належних заходів стягнення вказаних сум та обов'язковості вимоги органу державного фінансового контролю, позов в частині оскарження п.п.9,10 вимоги є безпідставним та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування пунктів 2 та 5 вимоги ДФІ порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції України задовольнити частково.

Касаційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2014 року скасувати; ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Міністерства охорони здоров'я України відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді